Вислови про "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ" та "ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ" лунають з екранів телебачення, з шпальт газет, майже у кожному виступі державних діячів. Про енергозбереження говорять всі, іноді навіть частіше, ніж про політичну кризу та політичні проблеми у нашій державі. Дійсно, про енерговитратність економіки України, актуальність енергозбереження за останні роки не говорив лише ледащий, особливо після виникнення проблем з поставками газу. Всі ми добре знаємо, що виробництво ВВП на одиницю використаної енергії сьогодні нижче відповідного показника Польщі - в 2,5 рази, США та Китаю - в 3 рази, а Японії- в 4,5 рази. При існуючій на сьогоднішній час в Україні енергоємності ВВП в 5,4% та витратах в 0,79 кг умовного палива на одиницю ВВП (світова співдружність цей показник має на рівні 0,24-0,25 кг) стає абсолютно ясно, що ми не можемо собі дозволити й подальше вести такий марнотратний спосіб життя.

   Тож говорять багато, навіть проводять семінари, з'їзди та засідання на цю тему, та й робиться начебто не так і мало у сфері енергозбереження… Але чомусь позитивних наслідків цих зусиль спостерігається і відчувається не так багато. Спробуємо розібратись в причинах такої ситуації.

  Перша причина невідповідності сказаного та зробленого в сфері енергоефективності та енергозбереження криється саме в тому, що говориться багато, але не про все! І знову ж таки, робиться багато - але недостатньо!

  Найбільша проблема на державному рівні - це відсутність діючих ефективних законів та механізмів щодо енергозбереження. Затверджена "Енергетична стратегія України на період до 2030 року й подальшу перспективу" має багато недоліків. Цей документ не показує комплексного шляху розвитку вітчизняної енергетики. В ньому скоріше відмічено аналіз та прогноз розвитку окремих секторів, але не бачення енергетичної безпеки та енергетичної стратегії держави в цілому, відповідно до чіткого плану дій. Тому енергетична криза для України - це не стільки залежність від зростаючої ціни російського газу, скільки наслідок недостатньої уваги керівництва країни в енергетичній сфері, починаючи з моменту одержання незалежності. Не меншій критиці підлягають і Закон України "Про енергозбереження", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження" - вони досить "сирі", недоопрацьовані. В Україні не існує чіткого механізму стимулювання впровадження енергозберігаючих заходів, немає чіткої регуляторної політики. Для дійсного стимулювання впровадження енергозбереження не створено дієздатних правил, відсутні законодавча, нормативна та методична бази, які б забезпечували: перетворення енергозбереження з витратних статей бюджетів всіх рівней в дохідні; легалізували термін "період дії економії" на багаторічній основі за досвідом розвинутих країн (де період дії економії складає 10 років); організаційні та технічні способи моніторингу фактичної економії від впровадження енергозберігаючих заходів та акумулювання грошових коштів; звільнення з-під оподаткування та цілеспрямоване використання лише на розробку та впровадження подальших програм з енергозбереження коштів, що отримані від реалізації енергозберігаючих заходів та інше. Якщо дивитись у майбутнє, то вже сьогодні необхідно робити поступові кроки до впровадження апробованих механізмів стимулювання енергоефективності. Гідний уваги закон Польщі "Про термореновацію", коли держава компенсує інвесторові 20% вкладень.

  Є ще багато приклдів західного досвіду стимулювання енергоефективності, які можна адоптувати під наші українські умови, та ефективно використовувати, тому що у даний час "енергозбереження" та "енергоефективність" в Україні потребують великої допомоги з боку законодавства для їх впровадження.

  Тому, навіть маючи досить потужну свою наукову базу, прогресивні розробки, використовуючи високоефективне обладнання як українських, так і закордонних виробників, ми не можемо забезпечити власну енергоефективність, зробити продукцію наших підприємств конкурентоспроможною. А всім відомо, що висока собівартість української промислової продукції великою мірою завдячує її високій енергоємності та енерговитратності.

  Друга поважна причина нашого малоефективного енергозбереження - це економічна ситуація в країні та застарілі принципи побудови економічних відносин в промисловості та комунальному господарстві. Тут треба дещо відокремити промисловість та ЖКГ.

  Поговоримо про власників недержавних промислових підприємств будь-якого сектору економіки. Одразу ж відкинемо тих власників, що купують підприємства на 1-2 роки з метою їх подальшого перепродажу, та за цей час "вижимають" з підприємства всі соки. Зрозуміло, що такі "хазяї" не турбуються про подальший розвиток свого дітища і не збираються робити вагомі капіталовкладення, тим більше боротись за енергозбереження та енергоефективність. Тож звернемо увагу на справжніх господарів, що вболівають за своє виробництво. Більшість з них усвідомлюють необхідність впровадження високоефективних енергозберігаючих заходів, вкладають кошти в реконструкції та модернізації своїх виробництв, створюють у себе на підприємствах підрозділи "енергозбереження та енергоменеджменту". Але навіть це не завжди дає очікуваний результат. Тоді в чому ж справа? А справа в не зовсім коректному, правильному підході до справи.

  "Енергозбереження" та "енергоефективність" - досить складні та неоднозначні заходи, що потребують специфічного, висококваліфікованого та детального підходу до них. Для того, щоб виробництво стало енергоефективним, щоб створити оптимальні умови споживання паливно-енергетичних ресурсів, не досить замінити старе обладнання на нове, навіть високоефективне, з високим коефіцієнтом корисної дій, або застосувати енергозберігаючі технології та заходи, що вже випробувані на інших підприємствах. Так, це добре, але цього дійсно не досить!

  По-перше, для того щоб щось модернізувати або реконструювати необхідно розуміти справжній стан підприємства в цілому, його окремих підрозділів та систем (тепло-, водо-, електропостачання, системи стисненого повітря). На сьогоднішній день лише невеликий відсоток підприємств мають засоби обліку по всім енергоносіям та споживачам цих енергоносіїв, системи контролю та моніторингу. Більшість підприємств не має чіткої уяви про справжній стан своїх мереж, обладнання і т.і. Справді, найчастіше керівники знають про "проблемні місця", іноді навіть мають декілька приблизних варіантів для їх вирішення, але не знають що саме найкраще використати, що дасть найбільший, найкращий ефект. В такому випадку, і це по-друге, необхідно провести цілу низку вимірів, обстежень, досліджень. Лише після цього можна буде судити про справжній стан речей. Але і це ще не все! Необхідно ще мати достатній ресурс та досвід, щоб правильно вибрати стратегію модернізації (реконструкції), обрати дійсно ефективні та доречні до даних конкретних умов енергозберігаючі заходи те енергоефективне обладнання, а потім ще й від слідкувати їх ефективність на практиці (тобто якісно їх моніторити).

  І ось тут на допомогу підприємству потрібно залучити спеціалізовану організацію - енергосервісну компанію (ЕСКО). Для компаній, для яких інвестиції в енергоефективність поки в диковинку, досвід та знання фахівців може послужити джерелом збереження. Але навіть якщо компанія знайома з можливостями більш ефективного використання енергоресурсів, погляд незалежних експертів може стати у пригоді просто тому, що їх погляд - свіжий, не зациклений на поточних питаннях та сприймає картину у новому ключі, а тому може знайти найкраще інвестиційне рішення. Як кажуть, одна голова - добре, а дві - краще. Така ЕСКО проведе обстеження, вимірювання, і на основі цього видасть дійсну картину стану енергосистем підприємства. А після аналізу справ розробить можливі заходи з енергозбереження саме для цього підприємства, проведе економічний аналіз можливих ризиків. Результатом проведення енергетичного обстеження (энергоаудиту) енергосервісної компанії є спеціальний звіт у вигляді бізнес-плану. Цей звіт призначений для прийняття управлінських рішень при визначенні пріоритетності капіталовкладень серед можливих конкуруючих проектів розвитку бізнесу. Ще одна вагома деталь - в рамках своєї роботи енергосервісна компанія визначає вплив розроблених можливостей енергозбереження на навколишнє середовище. Такий звіт може стати гарною підмогою власнику підприємства як у побудові програми розвитку підприємства, впровадженні ефективних, оптимальних та дійсно результативних енергозберігаючих заходів, так і у залученні сторонніх (позикових) коштів. До того ж, професійна ЕСКО може надати допомогу у впровадженні енергоефективних заходів та їх моніторингу.

  Розглянемо докладніше проблему залучення сторонніх коштів для впровадження енергозберігаючих заходів. Якщо ще 2-3 роки назад на усіх конференціях говорилось про те, що основним бар'єром є відсутність оборотних коштів у підприємств, то сьогодні кошти на реалізацію проектів з енергоефективності в Україні маються. Працює механізм торгівлі квотами на викиди, працюють уповноважені банки ЕБРР (Укрексимбанк, Кредитпромбанк та банк "Форум") в рамках Української програми підвищення енергоефективності UKEEP, почав працювати скандинавський фонд НЕФКО. За програмою UKEEP можна отримати фінансування в розмірі 5 млн. євро кожному окремому приватному бізнесу (загальний обсяг інвестицій для України - 100 млн. євро), а сам ЕБРР, так же як і фонд НЕФКО, надає кошти і комунальній сфері співпрацюючи з меріями міст. Всі вищезгадані структури шукають ефективні проекти. Добре підготовлений проект вже є об'єктом конкуренції з боку фінансових установ. Перешкодою на сьогоднішній день в Україні стає відсутність або дефіцит техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО), які б задовольняли фінансові організації. В чому причина? Відсутня система фінансування ТЕО. Можуть бути профінансовані наукові розробки, проектні роботи, капітальні витрати. А ТЕО, проведення енергоаудитів, тобто енергетичних обстежень підприємств, з великим трудом фінансуються як бюджетними організаціями, так і приватними структурами.

  Закордонний досвід засвідчує те, що приблизно 10% всіх витрат на проект іде на його розробку та моніторинг. Прикладом може служити проект світового банку "Енергозбереження в адміністративних та громадських будівель м. Києва". На проектування та капітальні витрати було виділено 20 млн. доларів США, а на розробку і супровід - 2 млн. доларів США. Проект виконано та визнано одним з найуспішніших інвестиційних проектів.

  Тепер звернемо свою увагу на стан речей щодо енергоефективності в комунальній та бюджетній сфері. Тут до проблем впровадження енергоефективності приватного бізнесу додаються ще свої специфічні проблеми. А саме: складність ланцюга взаємовідносин, починаючи від виробника енергоресурсів і закінчуючи наданням послуг для самого кінцевого споживача - рядового мешканця; низька рентабельність, а іноді і відверта збитковість комунальних та бюджетних підприємств - виробників теплової енергії, що обумовлено фіксованої ціною теплової енергії для населення (особливо ця ситуація ускладнюється збитковістю вироблення теплової енергії на потреби гарячого водопостачання); відсутність справжнього і єдиного господаря зацікавленого у впровадженні енергозбереження та готового витрачати (а іноді і вибивати) на це кошти. Проблемність ситуації в комунальній та бюджетних сферах посилюється тим, що підприємства цієї сфери повинні заздалегідь, ще у минулому році, закладати кошти у бюджет, щоб у нинішньому році у них був доступ до цих коштів та можливість їх цільового використання. Плюс процес використання коштів та залучення сторонньої професійної допомоги з боку енергосервісних компаній ускладнюється процедурою проведення тендерів.

  Але навіть ці складні проблеми можливо вирішити, якщо на рівні міської, регіональної, державної влади буде справжня зацікавленість до проблеми енергозбереження та енергоефективності. Зацікавленість, яка буде супроводжуватись зусиллями, кропіткою, складною наполегливою працею і у питаннях розробки законодавчої платформи для енергозбереження, реформуванні комунальної енергетики, і у залученні кредитних коштів та усіх інших напрямках для вирішення вищезазначених проблем…

  Кривий Ріг, енергетичні проблеми, енергозбереження та енергоефективність.

  Поглянемо на рідне місто. Кривий Ріг - місто особливе, це осередок потужних промислових підприємств, а ті, у свою чергу, є осередком великого потенціалу для впровадження енергозбереження та енергоефективних технологій. Великі підприємства міста, такі як металургійний комбінат "Арселор Міттал Стіл", залізорудний комбінат "Криворіжзалізрудком", гірничо-збагачувальні комбінати вже зараз можуть похвалитись деякими енергоефективними впровадженнями. Так, "Арселор Міттіл Стіл" проводить модернізацію виробництва з впровадженням безперервного розливання сталі, переводом нагрівальних печей з природного газу на коксовий. Показовою стала, проведена на комбінаті ще у 2004 році, реконструкція системи опалення типового рекупераційного нагрівального колодязя (РКНК) цеху Блюмінг-1, за результатами якої витрати умовного палива на колодязі знизились на 30%(!), покращилась якість нагріву злитків по висоті. При цьому строк окупності витрат на реконструкцію нагрівального колодязя склав 1 рік. Багато підприємств Кривого Рогу можуть похвалитись позитивними результатами переходу з одноставкової тарифної системи оплати за електроенергію на багатоставкову. Так, на ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на таку систему перейшли вже давно, плюс застосовують систему комерційного обліку енергоенергії "Ріалнет", що дає можливість здійснювати операційний облік з електролічильників, встановлених як у постачальників електричної енергії, так і у субабонентів. Все це дало комбінату можливість оптимізувати облік по системі електроспоживання та зекономити великі кошти. Крім того, "Криворізький залізорудний комбінат" може похвалитись впровадженням теплогенераторних для автономного обігріву стволів ш. "Родіна" та ш. ім. газети "Правда" замість застарілих та низько ефективних калориферних. Майже всі підприємства міста, що споживають природний газ, встановили у себе коректори обсягу газу "Універсал", що дають можливість розраховуватись саме за той обсяг газу, який насправді було спожито підприємством. Крім того, більшість великих підприємств організували у себе підрозділи з енергоменджменту, які повинні опікуватись питаннями моніторингу та управління енергоресурсами підприємства. Все це безперечно позитивні кроки, але не можна сказати, що свій потенціал енергозбереження кожне підприємство використовує достатньо ефективно. Бо встановлення лічильників та коректорів допомагає уникнути зайвих платежів, але не робить більш ефективним споживання енергоресурсів і ніяк не запобігає надмірним втратам енергії. Створення підрозділів енергоменеджменту, що формуються на основі існуючої енергослужби підприємства, без залучення досвідчених фахівців у цій сфері, які б адаптовули механізм енергоменеджменту саме під це підприємство, також не дає бажаного результату.

  Треба докладати зусиль та робити набагато більше. Міська влада повинна перейматись питаннями стимулювання впровадження енергозбереження і в промисловості, і в муніципалітеті. Тут особливу увагу треба звернути на теплопостачаючи організації. Як відомо, найбільш потужними теплопостачаючими організаціями міста є КПТМ "Криворіжтепломережа" та ДП "Криворізька ТЦ", загальна довжина мереж яких складає близько 1,5 тисяч кілометрів. Якщо перелічити всі проблеми, з якими стикаються ці підприємства, а особливо в умовах постійно зростаючих цін на природний газ та відсутності фінансування в повному обсязі, то мабуть не хватить і декількох сторінок "Червоного Гірника". Тож для них тема впровадження енергозберігаючих заходів та енергоефективних технологій є особливо актуальною. Так зараз, на терені всіх поточних проблем, постала глобальна проблема заміни одного великого джерела теплової енергії (з довжелезними мережами та кількістю споживачів більшою ніж 500) на декілька нових менших, більш сучасних, розташованих ближче до споживачів, з меншими мережами, а значить і з меншими втратами у цих мережах. Щоб вирішити цю проблему справді ефективно необхідно розглянути не один альтернативний варіант розташування цих нових джерел, обрати оптимальну схему реконструкції тепломереж, проаналізувати та прорахувати велику кількість можливостей та факторів, визначитись з тем чи будуть ці джерела виробництва теплової енергії котельнями чи можливо більш ефективним десь буде застосування когенерації. При вирішенні такої проблеми обов'язково необхідно провести ретельне енергетичне обстеження теплового району, мереж, існуючих теплових джерел, що можуть бути залучені до нової схеми теплопостачання. Крім того, в рамках проведення вишукувальних робіт необхідно розглянути можливість використання скидного (утилізованого) тепла від промислових підприємств у новій схемі теплопостачання. Тут у пригоді Кривому Рогу може стати досвід міста Запоріжжя, де будують тепломережу, яка дозволить забезпечити два райони міста теплом і гарячою водою за рахунок надлишків тепла місцевих промпідприємств - ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Запоріжкокс" і ВАТ "Запорізький завод феросплавів".

  Міській владі треба дуже серйозно поставитись до вирішення цієї проблеми, не пустити справу на самоплив, залучити найкращих фахівців енергосервісних компаній, бо справа ця дуже складна та відповідальна, а кожен прорахунок у ній буде коштувати дорого і місту, і споживачам. Але якщо такий проект реконструкції теплопостачання стане успішним, то місту справді буде чим похвалитися.

  Р.S. Проблема енергоефективності пронизує всі галузі господарства, починаючи від домовласників і закінчуючи такими гігантами енергоспоживання, як металургійний завод. Тож якщо ця тема буде цікава читачам "Червоного Гірника", ми і в подальшому будемо продовжувати її, більш детально розповімо про діяльність енергосервісних компаній, програми та механізми стимулювання енергоефективності, світові фонди та банки, що сприяють енергозбереженню в Україні.